Вектор антропологічної відмінності росіян від українців
У росіян:
1. Менший череп і об’єм головного мозку. В СРСР звичайно намагались “прирівняти” розміри і дійшли до абсурду, адже якщо подивитись Бунака і Дяченка, то розмір однаковий до міліметру. Проте, дещо впустили (Дяченко “Антропологічний склад українського народу”, стор.76) – дослідження українців і росіян України, з яких виходить що росіяни мають менший череп. Також треба врахувати, що то вже змішані з українцями росіяни, отже різниця між етносами ще більша.
2. Менший зріст. У Бунака і Дяченка: росіяни – 166-167, українці – 168-169. Хоча данні по росіянах сумнівні, адже Кун (за всім зібраним матеріалом), Воробйов і таблиця Бунака (дослідження 1923-1950 р., “Происхождение и этническая история русского народа” с. 285) дають на росіян одну й ту саму цифру – 165 (!). Тут українці яскраво споріднені білорусам, литовцям і прибалтам (латиші, естонці), а росіяни – фіно-уграм (тут і далі де нема посилань треба дивитись Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
3. Головний покажчик менший. За радянськими даними: українці – 82-84, росіяни 79-82. Тут українці тяжіють до білорусів, литовців і прибалтів (з останніми покажчик абсолютно ідентичний – 83), а росіяни – до фіно-угрів (цілком ідентичний з урало-лапоноїдними приуральцями мансі – 80,5 – найбільш монголоїдна група Європи) - Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313.
4. Лицевий покажчик більший. За радянськими даними: українці – 87-88, росіяни 88-91. Українці яскраво споріднені білорусам, литовцям і прибалтам (різниця лише 0,5), а росіяни – фіно-уграм (цілком ідентичний урало-лапоноїдним волго-камцям – 89,5) - Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313.
5. Носовий покажчик більший, тобто більш короткий і широкий ніс. В СРСР звичайно намагались “прирівняти” покажчик, але не зважали на власні ж розрахунки пов’язані з відмінністю методів (Бунак, стор. 199-200). Отже за методикою Дяченка покажчик українців приблизно – 63, росіян – 65. Решта вчених (1923-1950) напевно користувались "дяченківською" методикою отримали для росіян наступний покажчик – 67,5 (!). Українці яскраво споріднені білорусам, литовцям і прибалтам, а росіяни – фіно-уграм (цілком ідентичний урало-лапоноїдним волго-камцям – 65) - Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313.
6. Губолицевий покажчик більший. Серед інших ознак визначає монголоїдність. Росіяни – до фіно-угрів, українців – до білорусів (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
7. Пігментація світліша. За радянськими даними: росіяни 45% світлих очей, українці – 38%. Воробйов подає 45% і в українців і в росіян. По волоссю Бунак не подає по групах, а лише загальні данні на росіян: 18% світлого, 68.5% середнього, 13.6% темного, проте не пише нічого про шкалу, і номери, які визначають колір, хоча Воробйов пише 60% темного волосся у росіян.; Дяченко на українців: 10% (9-26) - 40% (6-8) - 50% (4-5,27). Це напевно єдина ознака за якою росіяни ближче до білорусів і прибалтів. (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
8. Ріст бороди менший. Чергова “монголоїдна” ознака. Україні тяжіють до прибалтів, росіяни – до фіно-угрів. (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
9. Ріст волосся на грудях менший. Все так само. (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
10. Горизонтальне профілювання обличчя менше, тобто більш сплощене обличчя. В українців (“происхождение…” стор. 200) – 2,16, у росіян (с. 246) – 2,10. Найближчі до українців російські групи демонструють і найбільше профілювання обличчя.
11. Увігнутих носів більше. Росіяни (Бунак, табл.52) – 11%, українці (Дяченко, с. 313 Сегеда “Антропологія”) – 10%. Але по росіянах Кун (за всіма джерелами) подає 25% угнутих носів на всіх росіян. Такі самі данні випливають з досліджень 1923-1950 (Бунак, с. 285).
12. Опуклих носів менше. Росіяни (Бунак) – 13%. Українці (Дяченко) – 15%. Україні тяжіють до прибалтів, білорусів, литовців, росіяни – до фіно-угрів. (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
13. Кирпатих носів (підійнятий кінчик) більше (Бунак, табл.52).
14. Об’єм грудної клітини менше (Середа “Антропологія”, стор.193).
15. Більш розвинена складка верхньої повіки. Це монголоїдна ознака. (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
16. Більш висока верхня губа. Теж монголоїдна ознака. (Бунак "Происхождение...", стор. 246, табл. 52; Сегеда “Антропологія, с.313).
17. Дяченко довів найбільшу спорідненість українців з носіями валдайсько-верхньодніпровського (або ільменсько-дніпровського) комплексу, які не тільки ідентичні українцям метрично і морфологічно, а більше того - західні білоруси, які всіма антропологами (в тому числі Бунаком, Алексєєвою) зараховуються до валдайсько-верхньодніпровського комплексу ідентичні українцям і пігментаційно. Темне волосся – 50-60%, світлі очі – 37-40% і повна метрична і морфологічна спорідненість з українцями. Росіяни при цьому тяжіють до східно-балтійців і урало-лапоноїдів.
Отже антропологічними родичами українцям є білоруси, литовці, прибалти, поляки, а росіянам - фіно-угорські народи.
Тютюн
Повідомлень: 61
Звідки: Рівне
Написане:
16 липня 2010, 09:24
Сірі очі це світлі?))
Несправжній
Повідомлень: 47
Написане:
16 липня 2010, 15:46
Так, сірі очі це світлі.
Маруся Чурай
Повідомлень: 36
Звідки: Київ
Написане:
16 липня 2010, 21:34
Читаю зараз книжку Володимира Білінського " Країна Моксель, або Московія". В ній ясно написано, що предками росіян є народи фіно-угорської групи мордва, мещера, меря, весь, мурома та татаро-монголи. Дуже цікава книжка. Раджу почитати. А те, що росіяни стверджують, що в нас спільна історія, це все фальсифікація започаткована ще Катериною другою.
_________________ Не будь рабом
Несправжній
Повідомлень: 47
Написане:
17 липня 2010, 03:20
Маруся Чурай така безпосередня, я аж розчулився. Дякую вам за пораду.
В українців також значні внутрішньогрупові відмінності по росту. Найвищі - мешканці степу, що містять значний скіфо-сарматський субстрат (169,5см). Найнижці - мешканці Карпат (164,8см).
Цитата:
Головний покажчик менший. За радянськими даними: українці – 82-84, росіяни 79-82. Тут українці тяжіють до білорусів, литовців і прибалтів (з останніми покажчик абсолютно ідентичний – 83), а росіяни – до фіно-угрів (цілком ідентичний з урало-лапоноїдними приуральцями мансі – 80,5 – найбільш монголоїдна група Європи)
На місцях, де зараж проживають угро-фіни, до них проживали арійці - Фатьяновська археологічна культура. В деяких місцях арійці були лише культурно асимільовані і дуже добре зберегли свій антропологічний тип. Яскравим прикладом тут буде народність Ерзя,нордичні типи в якій не рідкість:
Цитата:
Лицевий покажчик більший. За радянськими даними: українці – 87-88, росіяни 88-91.
Лицевий показник - співвідношення висоти і широти обличчя. Тобто в росіян обличчя вищі. В українців також високі обличчя, але ми зберегли архаїчні риси, одна з яких широке обличчя, в росіян - обличчя значно вужчі.
Цитата:
Отже антропологічними родичами українцям є білоруси, литовці, прибалти, поляки, а росіянам - фіно-угорські народи.
По пігментації - жоден з цих народів. Українці набагато темніші і тяжіють до південних европеоїдів. Що не є дивним, якщо взяти до уваги історію заселення України: 1)Трипільська культура, яка без сумніву прийшла з Балкан (а туди з Малої Азії). Її початкові носії були темнопігментованими середземноморцями і динарцями, яких вони прихопили з собою на Балканах. На пізніших етапах відбувається змішування з локальними мисливцями, які без сумніву, належали до масивного типу північноевропеоїдної раси.
2)З приходом арійців Трипільська культура зникає не повністю і трансформується у культуру Кулястих амфор. Про сильні відмінності арійців на території України і центральної Європи говорять викопні дані. Якщо в центральній Європі найбільш частий тип - вузьколиций мезокефал, то у нас домінував широколиций мезокефал. Цей тип зберігся до пізнього середньовіччя і був характерним для племен, які стали основою українського народу - древлян, уличів, тиверців та білих хорват, а також частини полян. Ось хто дійсно тяжів до балтів, так це племя волинян, оскільки вони були носіями широколицього доліхокефального типу, характерного для балтів.
3)В козацький час відбувається процес брахіцефалізації - епохальні зміни розмірів черепа, які були характерними для майже всієї Європи. Українці з мезокефалів перетворилися в брахікефалів, а Росіяни -з доліхокефалів в мезо- і суббрахікефалів
За своїми антропологічними характеристиками більшість українців належить до Карпатської раси, або її Дніпро-Карпатської гілки. Антропологічно найближчі до нас словаки, чехи, хорвати, південні поляки, частина угорців, західні румуни, частина сербів і болгар. Ось що про це пише Бунак:
Цитата:
«…карпатская ветвь отличается от других европейских вариантов более тёмной окраской волос, широким лицом и широкоовальным его контуром; этот тип близок к альпийскому типу прежних классификаций, но заметно отличается от него широким лицом, разнообразием контура носа и др. …»
«…Из круга альпийских форм нужно исключить население нижнедунайских провинций: Чехии, Венгрии, Румынии и Сербии. По материалам новейших исследований Сухи, Троничека, в Чехии головной указатель в среднем превышает 85, т. е. заметно больше, чем в севенском районе. В Чехии нет ни одной провинции с более низким указателем. Ширина лица меньше, чем в севенских группах, лицевой указатель выше, доля светлоокрашенных радужин выше (более 50%), темные волосы встречаются реже, средняя длина тела превосходит 172–173 см. Как по сочетанию признаков, так и по локализации население Чехии нельзя включить в альпийскую группу, оно ясно выделяется в особый тип, которому часто присваивают название «карпатский». Объединение карпатского и альпийского типов в одну группу (Хутон) едва ли правильно. Более вероятно, что две названные группы имеют различный древний субстрат. Севенский тип связан с древними племенами колоколообразных сосудов, а карпатский тип – с различными дунайскими неолитическими группами ленточной керамики и др. Разумеется, в современных популяциях карпатского типа не сохранилось специфических особенностей древних типов этой территории.
В карпатскую зону, по материалам антропологического отдела Института этнографии АН СССР, нужно включить в качестве подзон дунайские провинции Венгрии, Трансильванию, Банат, а на севере – южные провинции Польши вплоть до их границы с севернопольскими (мазурскими) вариантами, относящимися к южнобалтийскому типу.
Различия между карпатским и севенским типами не исчерпываются, конечно, четырьмя-пятью разграничительными признаками, обычно используемыми для сравнительной характеристики антропологических типов».
